ігнорувати

ІГНОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Навмисно не помічати кого-, чого-небудь, не звертати уваги на когось, щось.

Віддавна привикла вона до того, що її найближчі цілковито ігнорували її (Фр., II, 1950, 301);

— Чого вона мене ігнорує, наче мене нема у хаті? (Коцюб., II, 1955, 249);

Дівчата невмолимо замикали вікна, зсовували занавіски й намагалися ігнорувати те, що стукало вже.. до їхніх юних сердець (Ю. Янов., II, 1954, 85);

// Не брати до уваги чого-небудь, легковажити чимось.

[Смола:] Громадська робота вища за шкурні інтереси. Ігнорувати її нікому не дозволяється (Мик., І, 1957, 157);

Завдяки тому, що мистецтво основним своїм об’єктом має людину, воно не може ігнорувати багатства проявів її життя (Мист., 2, 1956, 16).

Значення в інших словниках

1. ігнорувати — [ігноруватие] -ноуруйу, -ноуруйеиш  Орфоепічний словник української мови
2. ігнорувати — Гребувати, гребати, зігребувати, зігребати, позігребувати, погребувати, погребати, гордувати, загордувати, погордувати, угордувати, нехтувати, занехтовувати, занехтувати, позанехтовувати, знехтовувати, знехтувати, познехтовувати, легковажити...  Словник чужослів Павло Штепа
3. ігнорувати — рос. игнорировать (від латин. ignoro — не знаю, не помічаю) — нехтувати, не звертати уваги, навмисне не помічати.  Eкономічна енциклопедія
4. ігнорувати — ігнорува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
5. ігнорувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Навмисно не помічати кого-, чого-небудь, не звертати увагу на когось, щось, нехтувати чимось. || Не брати до уваги чого-небудь, легковажити чимось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ігнорувати — ігнорува́ти (від лат. ignoro – не знаю, не помічаю) нехтувати, не звертати уваги, навмисне не помічати.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. ігнорувати — НЕ́ХТУВАТИ кого, що і ким, чим (ставитися до кого-, чого-небудь без уваги та без поваги, не зважати на когось, щось), ТРЕТИ́РУВАТИ кого, що, книжн., НЕХА́ЯТИ кого, що, розм.  Словник синонімів української мови