імпровізаційний
ІМПРОВІЗАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до імпровізації, власт. їй.
Знаючи перспективу твору, актор або читець зберігає в процесі виконання те почуття свіжості, імпровізаційного стану, яке дозволяв йому кожного разу знаходити і відтворювати нові деталі, відтінки тощо у передачі внутрішньої суті художнього твору (Худ. чит.., 1955, 127);
У пізніші часи пісня поступово втрачала імпровізаційний характер, стала виконуватись і розвиватись також незалежно від процесів праці й обрядів (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 153).
Словник української мови (СУМ-11)