інакомовність
ІНАКОМО́ВНІСТЬ, ності, ж., книжн., рідко. Властивість за знач. інакомо́вний.
Інакомовність розповіді [Т. Шевченка] є досить прозорою, щоб викликати цілком певні аналогії з миколаївським самодержавством та ув’язненими у сибірських копальнях декабристами (Рад. літ-во, 5, 1964, 110).
Словник української мови (СУМ-11)