іносе
ІНОСЕ, ІНОСЬ, присл., заст., діал. Хай так; згоден.
— І носе, дми собі, — так Сонечко сказало, І вітер шпарко полетів (Євген Гребінка, I, 1957, 60);
// Добре, так.
— Чи ти підеш на улицю? — Іносе (Словник Грінченка).
Словник української мови (СУМ-11)