інтервент
ІНТЕРВЕ́НТ, а, ч. Організатор, учасник інтервенції; агресор, загарбник.
Микита Гопченко виганяв німецьких інтервентів з України в році 1918-му (Ю. Янов., II, 1954, 156);
В панічному безладді — з обрубаними кінцями, з поріділими командами — судна інтервентів покидали порт (Гончар, II, 1959, 49).
Словник української мови (СУМ-11)