інтерполяція

ІНТЕРПОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.

1. спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі.

2. мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень.

Основна частина досліджень М. М. Крилова стосується проблеми теорії інтерполяції й механічних квадратур (Розв. науки в УРСР.., 1957, 161).

Значення в інших словниках

1. інтерполяція — інтерполяція, род. інтерполяції (від лат. interpolate – зміна) знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень.  Фізико-технічний словник-мінімум
2. інтерполяція — інтерполя́ція: — вставлення до рукописного тексту слів і речень, що не належать авторові [47] — зміна [53] — зміна, вставка в чужий текст [34] — неавторські вставки в текст під час переписування його [43]  Словник з творів Івана Франка
3. інтерполяція — Интерполяция — interpolation — Interpolation, Einschaltung — 1) матем. Спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, яких нема безпосередньо в таблиці. Напр.  Гірничий енциклопедичний словник
4. інтерполяція — Додаток (не автора)  Словник чужослів Павло Штепа
5. інтерполяція — рос. интерполяция (латин. interpolatio — підновлення, підправлення, зміна) — 1-У статистиці — спосіб обчислення показників, яких не вистачає в динамічному ряді явищ.  Eкономічна енциклопедія
6. інтерполяція — інтерполя́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
7. інтерполяція — • інтерполяція (від лат. interpolatio — зміна, спотворення, фальшування) - вставка до тексту твору; виправлення автентичного тексту чужою рукою. До І. нерідко вдавалися переписувачі рукописних житійних та ін.  Українська літературна енциклопедія
8. інтерполяція — -ї, ж. 1》 спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі. 2》 мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. || Знаходження проміжних значень величини за деякими заданими значеннями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. інтерполяція — інтерполя́ція (від лат. interpolate – зміна) 1. матем. Спосіб, за допомогою якого за таблицею, що містить деякі числові дані, можна знайти проміжні результати, яких нема безпосередньо в таблиці.  Словник іншомовних слів Мельничука
10. інтерполяція — Визначення функції на заданому проміжку на підставі значень, які вона приймає у заданих точках цього проміжку; і. лінійна — і., при якій функція, що визначається, є лінійною.  Універсальний словник-енциклопедія