іскрина

ІСКРИ́НА, и, ж. Одна іскра.

Блискавка кинула сяйні іскрини, Громом торохнуло в гори й долини… (Щог., Поезії, 1958, 305);

Увесь сивий від роси луг.. вигравав міріадами мерехтливих іскрин і сліпив очі (Коз., Сальвія, 1959, 78);

Треба було щось робити, непослабною боротьбою підтримувати і роздмухувати ту іскрину життя, яка ще жевріла в ньому (Ткач, Моряки, 1948, 26).

Словник української мови (СУМ-11)