істеричний

ІСТЕРИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до істерії.

Я .. б’юсь руками об двері, наскакую на жінку, що в істеричному нападі ламає руки… (Коцюб., І, 1955, 418).

2. Схильний до істерії; хворий на істерію.

Настуся була зроду істерична й трохи психопатка (Н.-Лев., IV, 1956, 230);

Що то за кара божа глядіти за істеричними та ще розпещеними людьми (Л. Укр., V, 1956, 416).

3. Характерний для істерика; такий, як при істериці.

— Доки в ній [панночці] душі докопаєшся, то її істеричні нерви затруять тобі ціле життя (Фр., VI, 1951, 266);

Її регіт стає все більш істеричним і раптом переходить у плач (Коч., II, 1956, 221);

*У порівн. Засміялася [Оленка] якимсь дивним, горловим, наче істеричним, сміхом (Кучер, Трудна любов, 1960, 436).

Значення в інших словниках

1. істеричний — істери́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. істеричний — -а, -е. 1》 Стос. до істерії. 2》 Схильний до істерії; хворий на істерію. Істерична дуга мед. — напад загальних тонічних судом; при цьому тіло хворого вигинається дугою з опорою на потилицю та п'ятки.  Великий тлумачний словник сучасної мови