їдко

Ї́ДКО. Присл. до їдки́й.

Різко тріснули постріли.. Полетів у сніг задимлений патрон, їдко запахло порохом (Збан., Сеспель, 1961, 250);

Мені хотілось відповісти Безбородькові ущипливо, їдко, але я відчула на собі застережливий, занепокоєний погляд Катерини (Вільде, Сестри.., 1958, 298);

Так умів, перцюючи, висловлюватися тільки він: рідко та їдко… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 44).

Значення в інших словниках

1. їдко — Присл. до їдкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. їдко — ї́дко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови