їй-богу
ЇЙ-БО́ГУ, ЇЙ-БО́, виг. Уживається для потвердження чого-небудь, для запевнення в чомусь.
— Ходім, кажу, а то покину!. Їй-богу, покину!.. (Мирний, I, 1949, 259);
Ви чули? Жайворонки прилетіли!.. Їй-богу, вже й трава На вигоні от-от зазеленіє! (Рильський, І, 1960, 243);
— Чи ж треба, хлопці, випускати пана? Їй-бо, він ще привезе торбу лиха і мішок біди (Стельмах, І, 1962, 629).
Словник української мови (СУМ-11)