бияк

БИЧ (коротка частина ціпа, якою б'ють під час молотьби), БИЯ́К рідше. Панас узяв ціп і, замахнувшись, оперіщив бичем по перевеслу перший сніп (Г. Коцюба).

Значення в інших словниках

1. бияк — бия́к іменник чоловічого роду бич; бивень  Орфографічний словник української мови
2. бияк — -а, ч. 1》 Те саме, що молот. 2》 заст. Коротка частина молотильного ціпа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бияк — БИЯ́К, а́, ч. 1. Те саме, що бич 5. Ой бияк черешневий, капиця залізна (П. Чубинський); Ціп складався з держака й прив'язаного до нього ремінним шнурком бияка (з наук.-попул. літ.). 2. рідко. Те саме, що би́вень. Здоровенні слонячі бияки.  Словник української мови у 20 томах
4. бияк — див. било; калатало; молоток; палиця  Словник синонімів Вусика
5. бияк — Бия́к, -ка́, -ко́ві, на -ку́; -ки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бияк — БИЯ́К, а́, ч. 1. Те саме, що бич 4. Ой бияк [у ціпа] черешневий, капиця залізна (Чуб., V, 1874, 1081). 2. рідко. Те саме, що би́вень.  Словник української мови в 11 томах
7. бияк — Бияк, -ка м. = бич 2.  Словник української мови Грінченка