ботвина
БАДИ́ЛЛЯ збірн. (стебло і листя трав'янистих і бульбота коренеплідних рослин), БАДИЛИ́ННЯ розм., СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ рідше. Зелене бадилля папороті, червона смілка, білі та жовті соняшники в лісі й на окопах неначе потонули на саме дно в прозорій імлі (І. Нечуй-Левицький); Поп'ялася вгору перша весняна трава, скрашуючи торішнє почорніле бадилиння (І. Цюпа); Петру нагинається, старанно збирає гостре стеблиння, крутить товсте перевесло і зв'язує сніп (М. Чабанівський); Серед цієї розритвини, серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (О. Гончар). — Пор. ботви́на, огу́дина.
БОТВИ́НА (збірн. — стебла й листя коренеплідних рослин), БОТВИ́ННЯ, ГИ́ЧКА, ГИЧ діал. (стебла і листя перев. коренеплодів та бульбоплодів). Від залізниці розбігалися в синю далечінь рівні, як стріла, буйнозелені рядки ботвини (О. Десняк); І рано ж як дітвора заметушилась на вгороді! Ще сивіли роси на гичці картоплі, на капусті, на бур'янах попід парканом (А. Головко). — Пор. бади́лля.
Словник синонімів української мови