буде
ДО́СИТЬ присудк. сл. (перев. з побажанням, наказом закінчити, припинити щось), ДОВО́ЛІ, ВИ́СТАЧИТЬ, ГО́ДІ розм., БУ́ДЕ розм., ВСЕ (УСЕ́) розм., КІНЕ́ЦЬ розм., БА́СТА розм., ШАБА́Ш розм., ДО́СТА розм. — Досить тобі тинятися без діла (З. Тулуб); — Іване Володимировичу! Доволі, — розгубився отець Христофор. — Погарячкували, й годі (О. Довженко); — Думаєш, так їздитимеш на мені, як і раніше? Ні, вистачить уже. Увірвалося (Григорій Тютюнник); Нешвидко встав старший та й каже: "Ще, може, хоче хто сказать?" — "Не треба! буде! і так гоже!" (Панас Мирний); — Не заглядала йому в паспорт, на зарплатню його не жаднилась, — покохала, і все (О. Гончар); — Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, — обернувсь старшина до Гната, — щоб мені не було межи вами незгоди! В мене нема довго! Раз-два — кінець! (М. Коцюбинський); — Ресорки легкі, кінь добрий, дмухнемо до мого приятеля у Талалаїв, а там у якесь велике місто, і баста (В. Земляк); — Ну, тепер, братику, кінець! — рішуче проговорив Тимошка.. — Проголосували — і шабаш, нічого не зробиш (В. Винниченко); Товариші дали знати, що вже годі, доста безділля, пора відробляти згаяний час (Г. Хоткевич).
Словник синонімів української мови