буркітливий
БУРКОТЛИ́ВИЙ (про людину — який бурчанням виражає своє незадоволення; про голос — який свідчить про незадоволення), БУРКІТЛИ́ВИЙ рідше, ВОРКІТЛИ́ВИЙ (ВОРКОТЛИ́ВИЙ рідко). Дуже можливо, що Бувалець просто знервований чоловік, невдоволений чимось, буркотливий (М. Чабанівський); Ні тобі підметок та набойок, ні буркотливого голосу матері, ні роботи ніякої (М. Чабанівський); Білосніжно-коричневий директор дедалі зм'якшувався і зм'якшувався, аж поки й зовсім не охолов та не перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Ю. Збанацький); Тепер навіть воркотливий воротар, що збирався спати.., задоволено посміхався (З. Тулуб).
Словник синонімів української мови