ввись

ВГО́РУ (УГО́РУ) (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ВВИСЬ (УВИ́СЬ) поет. рідко, ВІ́РА спец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. угору шугнуть (Марко Вовчок); Вітер вив.. і, змітаючи цілі кучугури снігу, підіймав їх догори (М. Коцюбинський); Він кидав їй наверх порожні мішки або щось наказував різким скрипучим голосом (М. Коцюбинський); Підкидав (легінь) топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); На селі весілля, Пісня ввись зліта (І. Бойко); "Майна!", "Віра!" — ці короткі команди монтажників слухняно виконують сталеві руки кранів (з газети).

Значення в інших словниках

1. ввись — ввись прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ввись — (увись), присл., поет. Вгору, у височінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ввись — ВВИСЬ (УВИ́СЬ), присл., поет. Вгору, у височінь. Мов фонтан, із землі піднялась вона [нафта] ввись (Л. Забашта); На селі весілля, Пісня ввись зліта (Г. Бойко); Часто закидав лице догори. Дивився кудись увись (Г. Колісник).  Словник української мови у 20 томах
4. ввись — ВВИСЬ (УВИ́СЬ), присл., поет. Вгору, у височінь. Зняли увись у сонячній красі мільйони рук знамена пурпурові (Сос., Солов. далі, 1957, 15); Мов фонтан із землі піднялась вона [нафта] ввись (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 34); На селі весілля, Пісня ввись зліта (Бойко, Про 17 літ, 1958, 64).  Словник української мови в 11 томах