вгадник

ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. вгадник — вга́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вгадник — ВГА́ДНИК див. уга́дник.  Словник української мови у 20 томах