вечоровий

ВЕЧІ́РНІЙ (стосовний до вечора; який буває ввечері), ВЕЧОРО́ВИЙ перев. поет., ПОВЕЧІ́РНІЙ рідше. Ти прекрасна, вечірняя зоре! (Леся Українка); Після денної спеки настала вечірня прохолода (Панас Мирний); Сиві вечорові присмерки сповивають поля дрімотою (І. Цюпа); З гір дихає волога вечорова теплінь (Т. Масенко); Повечірнє небо.

Значення в інших словниках

1. вечоровий — вечоро́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вечоровий — -а, -е, перев. поет. Те саме, що вечірній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вечоровий — ВЕЧОРО́ВИЙ, а, е, перев. поет. Те саме, що вечі́рній. Все небо розгорнулось над головою в синьому вечоровому холоді (О. Копиленко); Он зоря вечорова до мене шепоче барвиста (А. Малишко); Вогонь веселий запалав, розвіяв сутінь вечорову (І. Гончаренко).  Словник української мови у 20 томах
4. вечоровий — ВЕЧОРО́ВИЙ, а, е, перев. поет. Те саме, що вечі́рній. Он зоря вечорова до мене шепоче барвиста (Мал., ІІ, 1956, 10); Вогонь веселий запалав, розвіяв сутінь вечорову (Гонч., Вибр., 1959, 133); Все небо розгорнулось над головою в синьому вечоровому холоді (Коп., Вибр., 1953, 245).  Словник української мови в 11 томах