вибудувати

СПОРУДИ́ТИ (зробити якусь споруду, збудувати що-небудь, перев. великих розмірів або складне), ВИ́БУДУВАТИ, ВИ́ВЕСТИ, ВИ́ГНАТИ, ЗВЕСТИ́, ВИ́БЕХКАТИ розм., ДВИГОНУ́ТИ розм., ВІДБУ́ХАТИ фам. — Недок.: спору́джувати, вибудо́вувати, виво́дити, виганя́ти, зво́дити. А в Миргороді мітинг велелюдний Біля підніжжя пам'ятника того, Що спорудив поетові народ (М. Рильський); Споруджувати систему укріплень; Цар звелів.. наробити цегли та вибудувати з неї палати (А. Кримський); І раб копає землю, теше камінь.., виводить мури (Леся Українка); — Яке вибехкали! Просто не впізнаю Очеретянки (М. Чабанівський); Од вулиці тин новий і дощані нові ворота.. Це хтось двигонув собі, так двигонув! (А. Головко). — Пор. 1. будува́ти.

Значення в інших словниках

1. вибудувати — ви́будувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вибудувати — див. вибудовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибудувати — ВИ́БУДУВАТИ див. вибудо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. вибудувати — Ви́будувати, -дую, -дуєш; ви́будував; ви́будуй, -дуйте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вибудувати — ВИ́БУДУВАТИ див. вибудо́вувати.  Словник української мови в 11 томах
6. вибудувати — Вибудовувати, -вую, -єш сов. в. вибудувати, -дую, -єш, гл. Выстраивать, выстроить (зданіе). Світлицю навпроти старої хати я собі вибудував. О. 1861. IV. 153.  Словник української мови Грінченка