виворіт

ВИ́ВОРІТ (внутрішній, зворотний бік чого-небудь — перев. тканини), СПІД, НИЗ рідко, СПІ́ДКА розм. Виріб, виконаний в'язкою вкругову, має лице й виворіт (із науково-популярної літератури); Є у неї скриня — сундучок, на споді кришки — фотографія Тимка (Григорій Тютюнник); — Я так білю, щоб верх полотна був на сонці, а низ у воді (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. виворіт — ви́воріт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. виворіт — -роту, ч. Внутрішній, зворотний бік чого-небудь. Виворіт матки мед. — патологічний процес, при якому матка частково або цілком вивертається назовні. Виворіт повіки мед. — патологічний стан повіки, при якому її край відстає від очного яблука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виворіт — ВИ́ВОРІТ, роту, ч. Внутрішній або зворотний бік чого-небудь. Машинка йде легко, і руно показує свій молочно-білий виворіт (І. Багмут); Підрубивши рубець із вивороту, повертають тканину на лицьовий бік (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. виворіт — ВИ́ВОРІТ, роту, ч. Внутрішній, зворотний бік чого-небудь. Підрубивши рубець.. з вивороту, повертають тканину на лицьовий бік (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 32); Машинка йде легко, і руно показує свій молочно-білий виворіт (Багмут, Опов., 1959, 102).  Словник української мови в 11 томах