вигорілий

ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С. Журахович); З сіней старої хати виткнулась якась примара, в полинялій плахті (С. Васильченко); В ній (у кімнаті) стояло вузьке залізне ліжко, накрите.. вигорілою австрійською шинелиною (М. Стельмах); Пенсне з цвілою оправою.

Значення в інших словниках

1. вигорілий — ви́горілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигорілий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигоріти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигорілий — ВИ́ГОРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́горіти. Батьківське почування .. було для нього [Калиновича] тим, чим є джерело свіжої води для паломника у вигорілій пустині (І. Франко); Десь за ровами широка дорога, викладена білими плитами, ..  Словник української мови у 20 томах
4. вигорілий — див. сірий  Словник синонімів Вусика
5. вигорілий — ВИ́ГОРІЛИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́горіти. Батьківське почування.. було для нього [Калиновича] тим, чим є джерело свіжої води для паломника у вигорілій пустині (Фр., VI, 1951, 165); Черниш і Брянський лежали в садку на вигорілій траві (Гончар, І, 1954, 75).  Словник української мови в 11 томах
6. вигорілий — Ви́горілий, -а, -е Выгорѣвшій.  Словник української мови Грінченка