визвати

ВИКЛИКА́ТИ (пропонувати кому-небудь, просити когось прибути, з'явитися кудись), ВИКЛИ́КУВАТИ рідше, ВИЗИВА́ТИ розм., рідко; ВИПИ́СУВАТИ рідко (письмово). — Док.: ви́кликати, ви́требувати розм. ви́звати, ви́писати. Князь викликав майстрів з Варшави (І. Нечуй-Левицький); — А де ваш чоловік? — Дома. — Коли б ви до мене його викликнули (Марко Вовчок); Еней тебе лиш визиває, А нас, Латинців, не займає, Іди з Троянцем потягайсь! (І. Котляревський); Молода бариня.. виписала з свого села нового прикажчика (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. визвати — ви́звати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. визвати — див. визивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. визвати — ВИ́ЗВАТИ див. визива́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. визвати — ВИ́ЗВАТИ див. визива́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. визвати — Ви́звати см. визивати.  Словник української мови Грінченка