Словник синонімів української мови

виконуватися

ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ (запроваджуючись у життя, ставати дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИСЯ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИСЯ, ВТІ́ЛЮВАТИСЯ (УТІ́ЛЮВАТИСЯ) звичайно із сл. в життя, в дійсність, ПЕРЕТВО́РЮВАТИСЯ із сл. в життя, в дійсність; СПРА́ВДЖУВАТИСЯ, СПО́ВНЮВАТИСЯ, СПОВНЯ́ТИСЯ, ЗБУВА́ТИСЯ, ЗВЕ́РШУВАТИСЯ, ЗВЕРША́ТИСЯ (перев. про бажання, мрію, передчуття); ВИКО́НУВАТИСЯ (про роботу, дію, процес). — Док.: здійсни́тися, реалізува́тися, вті́литися (уті́литися), перетвори́тися, спра́вди́тися, спо́внитися, збу́тися, зверши́тися, ви́конатися. Мрія, таємна мрія несподівано здійснювалась (О. Донченко); Могло здатись: реалізується щось давно і вкрай ретельно підготовлене, так блискавично й чітко розподілив він обов'язки (Н. Тихий); Перетворюються в життя найсміливіші мрії людства; Я б хотіла знати всі головні європейські мови, ..але се моє бажання дуже помалу справджується (Леся Українка); — Хто його (перстень) носить, ..тому сповняються всі його замисли, всі бажання (І. Франко); Вона належала до тих людей, яким усе збувається (Ю. Яновський).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. виконуватися — вико́нуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. виконуватися — [виеконуватиес'а] -уйеіц':а, -уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
  3. виконуватися — -ується, недок., виконатися, -ається, док. 1》 Здійснюватися, реалізуватися, проводитися в життя. 2》 тільки недок. Пас. до виконувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виконуватися — ВИКО́НУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КОНАТИСЯ, ається, док. 1. Здійснюватися, реалізуватися, проводитися в життя. Ранок Франя починався з гоління, це був цілий ритуал, який виконувався розважливо і без поспіху (В.  Словник української мови у 20 томах
  5. виконуватися — ВИКО́НУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́КОНАТИСЯ, ається, док. 1. Здійснюватися, реалізуватися, проводитися в життя. Ясно, що при такій організації тролейбусного руху місячний план перевозок виконується за півтора дні (Вишня, І, 1956, 307). 2. тільки недок.  Словник української мови в 11 томах