висовувати
ВИСТАВЛЯ́ТИ (забираючи звідки-небудь, ставити назовні), ВИНО́СИТИ, ВИСУВА́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ. — Док.: ви́ставити, ви́нести, ви́сунути. А на теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце (Ю. Яновський); Часто удень.. висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М. Коцюбинський). — Пор. 2. висува́ти.
ВИСУВА́ТИ (робити рух уперед якоюсь частиною тіла), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИХИЛЯ́ТИ, ВИСТРО́МЛЮВАТИ, ВИСТРОМЛЯ́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ рідше, ВИТИКА́ТИ рідше, ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, ВИВА́ЛЮВАТИ, СОЛО́ПИТИ розм. (про язик); ПЕРЕСА́ДЖУВАТИ розм. (через що-небудь). — Док.: ви́сунути, ви́ставити, ви́хилити, ви́стромити, ви́ткнути, ви́солопити, ви́валити. Недалечко від них вуж іще більше висунув голову з озеречка (М. Стельмах); — Тату! тату! — закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері (Панас Мирний); Вона сиділа, виставивши манірно свої маленькі ніжки (Г. Хоткевич); Садівник.. зірвався на рівні ноги і, вихиливши голову з буди, закликав пса (І. Франко); Сидів (верхівець) на запряженій в арбу коняці, високо вистромивши коліна вгору (І. Ле); Отак розмовляючи, йдуть собі лісом, а тут із-за кущів то виткне морду лісовик із зеленою.. бородою, то вискочить вовкулака (О. Стороженко); Ще довго лікар морочив хлопця.., змушував.. заплющувати очі й висолоплювати язика (С. Добровольський); Виваливши мокрого червоного язика, подала (вівчарка) йому хліб (Григорій Тютюнник); Гарно солопив язика (тур) (П. Загребельний); Вівця пересадить голову через комишеву стінку (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. виставля́ти.
ВИСУВА́ТИ (сунучи, тягнучи, переміщати що-небудь із середини назовні), ВИСО́ВУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСУВА́ТИ, ПРОСО́ВУВАТИ (сунучи, переміщати наперед). — Док.: ви́сунути, ви́тягти, ви́тягнути, просу́нути. Кладучи листи, Сергій більше ніж звичайно висунув шухляду (Г. Епік); Я висовую горщик із печі (І. Нечуй-Левицький); Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Корчной просунув уперед центрального пішака (з газети). — Пор. 1. виставля́ти.
ПРОПОНУВА́ТИ (висловлювати комусь пропозицію, побажання з наміром залучити до чогось, допомогти в чому-небудь тощо), ВИСУВА́ТИ (ВИСО́ВУВАТИ рідше) , перев. із сл. пропозицію, ПРОСИ́ТИ, ПРИСОГЛАША́ТИ заст., розм. — Док.: запропонува́ти, ви́сунути, попроси́ти, присогласи́ти. — Я пропоную, щоб ти нікуди не йшов. Ти справді маєш високу температуру (Ю. Андрухович); Мужчини зробили були спробу опиратися і висунули пропозицію просто сідати до столу, тільки зліплені будуть вареники з сиром (Ю. Смолич); Усі вже знали, що Семен просить Мотрю сидіти на віру (М. Коцюбинський); — Вони тут з машиною і будуть вас присоглашать разом їхати в Ковалівку (В. Кучер).
Словник синонімів української мови