висотати

ВИМО́ТУВАТИ (мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись), ВИСО́ТУВАТИ. — Док.: ви́мотати, ви́сотати. Ось волосінь перестала розмотуватись. Дідусь.. посмикав за неї і.. почав вимотувати на борт баркаса (Ю. Збанацький); Мишко висотав один кінець дроту з мотка (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. висотати — ви́сотати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. висотати — див. висотувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висотати — ВИ́СОТАТИ див. висо́тувати.  Словник української мови у 20 томах
4. висотати — вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами.  Фразеологічний словник української мови
5. висотати — ВИ́СОТАТИ див. висо́тувати.  Словник української мови в 11 томах