висувати

ВИСТАВЛЯ́ТИ (забираючи звідки-небудь, ставити назовні), ВИНО́СИТИ, ВИСУВА́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ. — Док.: ви́ставити, ви́нести, ви́сунути. А на теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце (Ю. Яновський); Часто удень.. висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М. Коцюбинський). — Пор. 2. висува́ти.

ВИСУВА́ТИ (робити рух уперед якоюсь частиною тіла), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИХИЛЯ́ТИ, ВИСТРО́МЛЮВАТИ, ВИСТРОМЛЯ́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ рідше, ВИТИКА́ТИ рідше, ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, ВИВА́ЛЮВАТИ, СОЛО́ПИТИ розм. (про язик); ПЕРЕСА́ДЖУВАТИ розм. (через що-небудь). — Док.: ви́сунути, ви́ставити, ви́хилити, ви́стромити, ви́ткнути, ви́солопити, ви́валити. Недалечко від них вуж іще більше висунув голову з озеречка (М. Стельмах); — Тату! тату! — закричав Івась, висовуючи голову у кімнатні двері (Панас Мирний); Вона сиділа, виставивши манірно свої маленькі ніжки (Г. Хоткевич); Садівник.. зірвався на рівні ноги і, вихиливши голову з буди, закликав пса (І. Франко); Сидів (верхівець) на запряженій в арбу коняці, високо вистромивши коліна вгору (І. Ле); Отак розмовляючи, йдуть собі лісом, а тут із-за кущів то виткне морду лісовик із зеленою.. бородою, то вискочить вовкулака (О. Стороженко); Ще довго лікар морочив хлопця.., змушував.. заплющувати очі й висолоплювати язика (С. Добровольський); Виваливши мокрого червоного язика, подала (вівчарка) йому хліб (Григорій Тютюнник); Гарно солопив язика (тур) (П. Загребельний); Вівця пересадить голову через комишеву стінку (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. виставля́ти.

ВИСУВА́ТИ (сунучи, тягнучи, переміщати що-небудь із середини назовні), ВИСО́ВУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ПРОСУВА́ТИ, ПРОСО́ВУВАТИ (сунучи, переміщати наперед). — Док.: ви́сунути, ви́тягти, ви́тягнути, просу́нути. Кладучи листи, Сергій більше ніж звичайно висунув шухляду (Г. Епік); Я висовую горщик із печі (І. Нечуй-Левицький); Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Корчной просунув уперед центрального пішака (з газети). — Пор. 1. виставля́ти.

ВИСУВА́ТИ (пропонувати чиюсь кандидатуру для виконання певного завдання, на вищу посаду тощо), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИДІЛЯ́ТИ, ПРОСО́ВУВАТИ, ПРОСУВА́ТИ. — Док.: ви́сунути, ви́ставити, ви́ділити, просу́нути. — Дядько Михей збирається висувати тебе на голову колгоспу (М. Зарудний); Я виставляю кандидатуру товариша Петра Гунді (Ю. Яновський); Депутацію виділяти, одначе, не довелось (О. Гончар).

ПРОПОНУВА́ТИ (висловлювати комусь пропозицію, побажання з наміром залучити до чогось, допомогти в чому-небудь тощо), ВИСУВА́ТИ (ВИСО́ВУВАТИ рідше) , перев. із сл. пропозицію, ПРОСИ́ТИ, ПРИСОГЛАША́ТИ заст., розм. — Док.: запропонува́ти, ви́сунути, попроси́ти, присогласи́ти. — Я пропоную, щоб ти нікуди не йшов. Ти справді маєш високу температуру (Ю. Андрухович); Мужчини зробили були спробу опиратися і висунули пропозицію просто сідати до столу, тільки зліплені будуть вареники з сиром (Ю. Смолич); Усі вже знали, що Семен просить Мотрю сидіти на віру (М. Коцюбинський); — Вони тут з машиною і будуть вас присоглашать разом їхати в Ковалівку (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. висувати — (робити рух вперед) вистромлювати, виставляти, вихиляти, (язика) висолоплювати; (переміщаючи) просувати, (кандидатуру на нову посаду) виставляти, просовувати.  Словник синонімів Полюги
2. висувати — висува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. висувати — Витягати, виставляти, витикати, ВИСТРОМЛЮВАТИ, (голову з вікна) висаджувати, вихиляти; (язик) вивалювати, висолоплювати; (на пост) рекомендувати, пропонувати, с. призначати; (на перший плян) П. ставити.  Словник синонімів Караванського
4. висувати — -аю, -аєш і висовувати, -ую, -уєш, недок., висунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Сунучи, соваючи, переміщати що-небудь наперед, на видне місце. || Витягати, виставляти що-небудь ізсередини назовні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. висувати — ВИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУНУТИ, ну, неш, док. 1. що. Сунучи, соваючи, переміщати що-небудь наперед, на видне місце. Панас Голуб висував на середину хати стола (В. Кучер); // Витягати, виставляти що-небудь назовні.  Словник української мови у 20 томах
6. висувати — Висовувати(ся), видаватися, висолоплювати (язик), висолопляти, висовуватися, вистромлювати і вистромляти, виступати, витикати, вихилювати (рідко), вихиляти  Словник синонімів Вусика
7. висувати — Висува́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. висувати — ВИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Сунучи, соваючи, переміщати що-небудь наперед, на видне місце. Вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге щуплаття (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. висувати — Висува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. висунути, -ну, -неш, гл. 1) Высовывать, высунуть, выставить. Висунула руку з води. Ном. № 2656. 2) Выдвигать, выдвинуть.  Словник української мови Грінченка