висівати

СІ́ЯТИ (пропускати що-небудь через сито, решето), ПРОСІВА́ТИ, ПРОСІ́ЮВАТИ, ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм., ТРЯСТИ́ розм. (зерно, борошно), РЕШЕТУВА́ТИ, ГРОХОТИ́ТИ (через решето, грохот). — Док.: просі́яти, ви́сіяти, проточи́ти, протрясти́. Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Григорій Тютюнник); Обережно, ніби просіваючи золотий пісок, відбирав він матеріал (для книги) (В. Собко); З цього дня Матвій сіяв великим решетом на мотузках пісок. Висівав його так, що він був чистенький, як пшеничне борошно (Мирослав Ірчан); Чоловіки.. "до ума призводили" хліб: по клунях віяли, точили на решетах, трієрах (А. Головко); Ой сусідко, сусідко, сусідко! Позич мені решітко, решітко: Я си муку протрясу, протрясу, завтра тобі принесу, принесу! (пісня).

СІ́ЯТИ (кидати зерно, насіння у землю), ЗАСІВА́ТИ, ЗАСІ́ЮВАТИ, ПІДСІВА́ТИ, ПІДСІ́ЮВАТИ (сіяти додатково по рідких сходах або іншій культурі); ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ (сіяти що-небудь повністю або в певній кількості); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (яку-небудь ділянку землі). — Док.: посі́яти, засі́яти, підсі́яти, ви́сіяти, обсі́яти. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О. Донченко); Швидко час настане ярину засівати (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. висівати — висіва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. висівати — -аю, -аєш і висіювати, -юю, -юєш, недок., висіяти, -ію, -ієш, док., перех. 1》 Сіяти що-небудь повністю або у певній кількості. || Сіючи, витратити все. 2》 Сіючи що-небудь крізь сито, решето і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висівати — ВИСІВА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СІЯТИ, ію, ієш, док., що. 1. Сіяти що-небудь повністю або в певній кількості. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О.  Словник української мови у 20 томах
4. висівати — див. сіяти  Словник синонімів Вусика
5. висівати — ВИСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СІЯТИ, ію, ієш, док., перех. 1. Сіяти що-небудь повністю або у певній кількості. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (Донч.  Словник української мови в 11 томах
6. висівати — Висіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. висіяти, -сію, -єш, гл. 1) Расходовать, израсходовать на сѣяніе. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Грин. ІІ. 147. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов. 2) Усѣвать, усѣять. 3) Просѣвать, просѣять.  Словник української мови Грінченка