вліво
ЛІВО́РУЧ (із лівого боку; у лівий бік), НАЛІ́ВО, ВЛІ́ВО (УЛІ́ВО), ЗЛІ́ВА, ПО (НА) ЛІ́ВУ РУ́КУ (РУЧ), ЛІВО́БІЧ рідше, ВЛІВО́РУЧ (УЛІВО́РУЧ) розм., ЦОБ розм., СОБ розм., У ЛІ́ВУ РУ́КУ (у лівий бік). Ліворуч, з-за крутих берегів, блиснуло на сонці, відкрилось перед очима блакитне плесо річки (В. Козаченко); І дивна річ — хмара скорилась, покірно повернула наліво і розв'язала мішки над рікою, засипаючи густим градом зарінок (М. Коцюбинський); Коні запряли вухами.. Він смикнув віжками вліво, заскрипіли копаниці (М. Стельмах); Потекла вона (річка) уліво проміж кущів верболозу і вільхи (О. Стороженко); Поповз далі. От стежка стала вузенькою, зліва обрив (Г. Хоткевич); Взявши на ліву руку од дороги, пішов узенькою стежечкою (П. Куліш); А на ліву руч від бурти розіслався степ, рівний, як долоня (Панас Мирний); Йшов вулицями (Микола), кивав правобіч і лівобіч головою, вітаючись до знайомих (П. Загребельний); Ось тут з гони проїхати вліворуч, а тоді повз верби, що в балочці (А. Головко); Воли самі звернули на вузеньку доріжку і "соб" поза могилою в'їхали у долинку (Ю. Мушкетик); Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови