воскреснути
ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт. рідко, ОСТЕ́РБУВАТИ заст.; ВИЛІКО́ВУВАТИСЯ (лікуючись, ставати здоровим). — Док.: ви́дужати, оду́жати, попра́витися, опра́витися, ви́чуняти, очу́няти, прочу́няти, відкли́гати, окли́гати, окли́гнути, оздорови́тися, оздорові́ти рідше ви́чухатися, воскре́снути, відволо́датися заст. осте́рбати, осте́рбнути, ви́лікуватися. Мама ще й сьогодні в ліжку, хоч уже видужує (Леся Українка); Через два тижні Соломія почала одужувати (І. Нечуй-Левицький); Думав — от почну поправлятися. А тим часом знову пішло на гірше, вже тиждень не встаю з постелі (М. Коцюбинський); Друга нога .. тепер вже зовсім перестала, а сама я теж досить оправилась (Леся Українка); Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива — я вичуняла (Панас Мирний); За якийсь тиждень він очуняв, ожив, зліз із печі (С. Журахович); Іван трохи оклигав і почав допомагати вітчимові по господарству (П. Колесник); Я.. занедужав та ще й досі після хвороби як слід не вичухався (Панас Мирний); Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає (О. Богомолець); Остап уже одволодався і сидів на призьбі (Ф. Бурлака); Це так як одужувати, дак без ліків швидше остербаєш (Б. Грінченко); Лікування трохи допомогло їй, та вилікуватись цілком їй не пощастило (Л. Смілянський).
ОЖИВА́ТИ (відчувати прилив фізичних і духовних сил), ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ, ВІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДЖИ́ВЛЮВАТИСЯ, ПІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ із сл. душею, духом, душею і тілом. — Док.: ожи́ти, воскре́снути, віджи́ти, відживи́тися, підживи́тися, піднести́ся. В щасті і волі вона (людина) оживає, молодо світяться її очі (І. Цюпа); Воскресайте, камінні душі, Розчиняйте серця і чоло, Щоб не казали Про вас грядущі: — Їх на землі не було (В. Симоненко); Хоч, показуючи Славкові свідоцтва, (о. Матчук) трохи відживав, то зараз за хвильку розбирала його нудьга (Лесь Мартович); Між товариством став він скоро одживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів (С. Васильченко); Духом підживився Палій і трохи повеселішав, як приїхала до нього пані полковникова (Д. Мордовець); Одним душевним тільки рухом примусиш їх (людей) піднестись духом, змістовним стати у житті (П. Тичина).
ОЖИВА́ТИ (про природу після зими), ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, ПРОКИДА́ТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ВІДЖИВА́ТИ, ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИСЯ, ОЖИВА́ТИСЯ діал. — Док.: ожи́ти, пробуди́тися, проки́нутися, збуди́тися, просну́тися, відроди́тися, віджи́ти, воскре́снути, відживи́тися, оживи́тися. Настає весна. Все оживає, радіє (Панас Мирний); За яких-небудь кілька днів усе прийшло в рух, відтавало, пробуджувалось, овіяне теплим вітром (О. Гончар); Повесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну (О. Іваненко); Природа просипається від зимового сну (О. Донченко); Весна!.. Відживає і небо й земля — Квітки на землі, а на небі проміння (Б. Грінченко); Найчарівнішою, найжаданішою для серця хлібороба завжди була весна, з життєдайним теплом якої воскресала завмерла природа (з науково-популярної літератури); — Співай же за мною Про те, як весною Усе відживається знов (Леся Українка); Тануть сніг почав поволі. Всі дерева оживились, Перші проліски з'явились (В. Іванович).
ОЖИВА́ТИ (виникати, з'являтися знову в пам'яті, уяві — про минуле, забуте, мрії і т. ін.), ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДРО́ДЖУВАТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ. — Док.: ожи́ти, воскре́снути, відроди́тися, поста́ти, віджи́ти. В уяві моїй постає, ожива незабутній Устименко Валя (І. Гончаренко); Я пильно стежила за всіма його рухами, як бувало давно, за шкільною партою, і скільки найкращих спогадів воскресало враз! (О. Гуреїв); Герої та вожді, так як і всі, фізично умирають. Але діяння героїв, увійшовши в свідомість мас, відроджуються, як живі (П. Тичина); Давно пережиті дні й події зачали відживати (Н. Кобринська). — Пор. уявля́тися.
ОЖИ́ТИ (стати живим знову, повернутися до життя — про померлого, тяжкохворого), ВОСКРЕ́СНУТИ уроч. — Недок.: ожива́ти, воскреса́ти. Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевне б, репнуло від сорому й хули (В. Симоненко); Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає: шкіра і слизові оболонки рожевіють, охололі кінцівки зігріваються, нерухомий напівтруп розплющує очі (О. Богомолець).
ПРИГА́ДУВАТИСЯ (відтворюватися у пам'яті), ЗГА́ДУВАТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВІДНО́ВЛЮВАТИСЯ (ВІДНОВЛЯ́ТИСЯ), ПРИХО́ДИТИ НА ПА́М'ЯТЬ, НАГА́ДУВАТИСЯ розм., ВОСКРЕСА́ТИ книжн. — Док.: пригада́тися, згада́тися, поста́ти, віднови́тися, прийти́ на па́м'ять, нагада́тися, воскре́снути. Ішли й мовчали. А в голові, мов метелиця — думи. Пригадалося далеке село на Катеринославщині (А. Головко); Над берегом моря походжає старий Половець, дивиться в бінокль на море,.. і йому згадується син Андрій (Ю. Яновський); Події минулих літ в уяві Михася поставали, як живі (С. Чорнобривець); Іноді швидкою згадкою відновиться в уяві Дубівка (Н. Рибак); — Покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам'ять... (М. Коцюбинський); Йому нагадалася Катруся з сльозами в очах (Н. Кобринська); Звідки ці сльози на очах, чому воскресають поховані спомини, і мучать, і крають душу?.. (Г. Хоткевич).
Словник синонімів української мови