вояжер

МАНДРІ́ВНИ́К (той, хто мандрує, подорожує), МАНДРІВЕ́ЦЬ, ПОДОРО́ЖНІЙ, ПОДОРОЖА́НИН, ПОДОРО́ЖНИК розм., ОБХОДИ́СВІТ розм., СТРА́ННИК заст., ВОЯЖЕ́Р заст. ірон., ПІЛІГРИ́М книжн. заст., ВАНДРІ́ВНИ́К діал., ВАНДРІ́ВЕЦЬ діал. Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами (М. Рильський); -. Хто ти? — додав молодший. — Я мандрівник, — сказав подорожній (Н. Рибак); Ходіння по розпеченому брукові, незвичайний шум і гам швидко стомили подорожан (С. Добровольський); Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях (на півночі), розказують.. чудні речі (Лесь Мартович); Фантастичні картини дороги чарували серця вічних пілігримів, мрійників, сумовитих бурлак (Т. Масенко); Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко, — але якою тихою здається та їзда молоденькому вандрівникові (Леся Українка); І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. вояжер — вояже́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вояжер — у. обходисвіт, подорожній, МАНДРІВЕЦЬ.  Словник синонімів Караванського
3. вояжер — -а, ч., заст., ірон. Те саме, що мандрівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вояжер — Мандрика, мандрівник  Словник чужослів Павло Штепа
5. вояжер — ВОЯЖЕ́Р, а, ч. Той, хто здійснює вояж. Прибуваючи до Криму на відпочинок або задля відвідин кримських пам'яток, вояжери, друкуючи свої записки, об'єктивно сприяли популяризації історії та етнографії народів Криму на батьківщині (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
6. вояжер — Вояже́р, -ра; -же́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вояжер — ВОЯЖЕ́Р, а, ч., заст., ірон. Те саме, що мандрі́вни́к.  Словник української мови в 11 томах