всунути
ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ) (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИ розм., НАТЯГА́ТИ розм., НАТЯ́ГУВАТИ розм., ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ) розм., ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ) розм. — Док.: взу́ти (узу́ти), назу́ти, озу́ти розм. натягну́ти (натягти́) розм. всу́нути (усу́нути) розм. Кажуть всі, що я великий: Сам взуваю черевики (М. Стельмах); Накинув (Оксен) піджак, узув у хатині чоботи і вийшов надвір (Григорій Тютюнник); Похапки назула вона на дівчинку старі заскорублі чоботи (Панас Мирний); Під вечір стало холодно, аж мусив озувати калоші (М. Коцюбинський); Він став квапливо натягувати чоботи (Ю. Бедзик); Марта Кирилівна.. ледве встигла всунути їх (ноги) в туфлі (І. Нечуй-Левицький).
ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ) (класти всередину чого-небудь, у що-небудь), ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ), ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ), ЗАСО́ВУВАТИ (ЗАСУВА́ТИ) (сунучи); ВПИХА́ТИ (УПИХА́ТИ), ЗАПИХА́ТИ, ВТИСКА́ТИ (УТИСКА́ТИ), ВТИ́СКУВАТИ (УТИ́СКУВАТИ), БГА́ТИ, ВПИРА́ТИ (УПИРА́ТИ) розм. (із зусиллям, силоміць). — Док.: вкла́сти (укла́сти), вложи́ти (уложи́ти), всу́нути (усу́нути), засу́нути, впхну́ти (увіпхну́ти) (упхну́ти), впха́ти (увіпха́ти) (упха́ти), запхну́ти, вти́снути (ути́снути), убга́ти (вбга́ти), впе́рти (упе́рти). Соломія.. кинулась вкладати в скриню повиймані та порозкидані речі (І. Нечуй-Левицький); Саїд Алі швидко вклав скрипку в футляр (І. Ле); Усунули мені в руку (гроші) та й годі (Панас Мирний); Погиба.. решту папірців знову засовує у халяву (М. Стельмах); Роберт поквапливо впихав папки до шафи (А. Хижняк); Він одрізав собі окраєць і упхнув у кишеню (А. Головко); Дід Оверко хутко запихав у кишеню шапку (О. Донченко); Пан Зефірин підступив до панотця, з подякою стиснув йому руку і втиснув в ту руку завинутого в папірець дуката (І. Франко); Взяла (тітка) жмутище клоччя, ледве вперла у глечик, запалила (Г. Хоткевич).
Словник синонімів української мови