втаскувати

ВТЯГТИ́ (УТЯГТИ́) (тягнучи, помістити всередині), ВТЯГНУ́ТИ (УТЯГНУ́ТИ), ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), ВТАСКА́ТИ (УТАСКА́ТИ) розм., ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ) фам. — Недок.: втя́гувати (утя́гувати), втяга́ти (утяга́ти), вволіка́ти (уволіка́ти), вта́скувати (ута́скувати). Насилу добилися до соломи. Ряден з п'ять її утягла Христя в хату (Панас Мирний); Об'юшений потом, втягує деревину в двір (М. Стельмах); Якоїсь однієї ночі розламали (хлопці) широчезне вікно і вчотирьох втаскали в приміщення станції стодвадцятипудовий бак (М. Трублаїні); Зв'язали любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен і приїхали на той бік (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. втаскувати — вта́скувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. втаскувати — (утаскувати), -ую, -уєш, недок., втаскати (утаскати), -аю, -аєш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що втягувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. втаскувати — ВТА́СКУВАТИ (УТА́СКУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТАСКА́ТИ (УТАСКА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що, розм. Те саме, що втя́гувати 1. На складі боєприпасів поруч з вибухівкою і снарядами побачили інші ящики: їх втаскували сюди поспіхом (з газ.  Словник української мови у 20 томах
4. втаскувати — ВТА́СКУВАТИ (УТА́СКУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТАСКА́ТИ (УТАСКА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що втя́гувати 1. Якось однієї ночі розламали [хлопці] широчезне вікно і вчотирьох втаскали в приміщення станції стодвадцятипудовий бак (Трубл., І, 1955, 136).  Словник української мови в 11 томах