втома

УТО́МА (ВТОМА) (стан ослаблення від посиленої роботи, ходьби, напруження і т. ін.), ЗНЕМО́ГА, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ підсил., ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ підсил. Люди насилу пересували ноги, коні хиталися від утоми (З. Тулуб); Така влада творчої роботи над людиною, що забуває вона і за втому і за їжу (Ю. Яновський); Все — сплющені повіки, одутлі, м'яко обвислі щоки, мляво розтулений рот — все свідчило про крайній ступінь знемоги (Н. Тихий); Працювали вдень і вночі, перемагали і знесилення і холод (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. втома — вто́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. втома — Знемога, знесилення, ВИСНАГА, змучення, перемучення, перевтома.  Словник синонімів Караванського
3. втома — втомити, втомитися, втомлений, втомленість, втомлення, втомлено, втомливий, втомливість, втомлюваність, втомлювання, втомлювати, втомлюватися, втомляти(ся), втомний, втомність, втомно див. утома, утомити і т. д.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. втома — ВТО́МА див. уто́ма.  Словник української мови у 20 томах
5. втома — Минуще, тимчасове зниження працездатності в процесі виконання роботи, супроводжується певними змінами в організмі (зниженням рівня кисню в тканинах, вичерпанням енергетичних резервів); в. є захисною реакцією організму на фізич. та психічні перевантаження.  Універсальний словник-енциклопедія