вуркотіти
МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) (про котів та інших котячих), МУРЧА́ТИ, МУ́РКАТИ, ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ВУРКОТА́ТИ (ВУРКОТІ́ТИ), МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МРУ́КАТИ діал. В кутку на ліжку муркоче величезний кіт (Н. Рибак); Кіт умивається, мурчить — до гостей (Ю. Яновський); Тихо. Чути тільки, як муркає на канапі кіт (М. Коцюбинський); Ой кіт буде воркотати, Дитиночка буде спати (пісня); Наша кішка в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче (Н. Забіла); Кіт Жук-Мурка міцніше згорнувся в куточку на нарах і мурмотів під супровід силантьєвського хропіння (М. Трублаїні); Здоровий величезний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Марко Вовчок).
Словник синонімів української мови