відвалитися

ВІДДІЛЯ́ТИСЯ (перев. про що-небудь прикріплене — переставати бути разом із чимось), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ВІДРИВА́ТИСЯ (внаслідок поштовху, потягнення); ВІДСТАВА́ТИ, ВІДПАДА́ТИ, ВІДВА́ЛЮВАТИСЯ (перев. само по собі); ВІДКЛЕ́ЮВАТИСЯ, ВІДЛИПА́ТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ (про приклеєне, приліплене). — Док.: відділи́тися, відокре́митися, відлупи́тися, відірва́тися, відста́ти, відпа́сти, відвали́тися, відкле́їтися, відли́пнути, відліпи́тися. Ціолковський запропонував будувати ракету, складену з кількох окремих ступенів, які відділяються в польоті в міру витрачання пального (з журналу); Кора відокремилась від стовбура; Штукатурка відлупилася; Муха дзижчала на мухоловці, намагаючись відірватися (М. Томчаній); Підошва на однім чоботі відстала (О. Гончар); Прийде час — достигне яблучко й само відпаде (приказка); Паперові етикетки хімікатів часто відклеюються (з газети); Тож треба (ластівці) зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. відвалитися — відвали́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвалитися — див. відвалюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвалитися — ВІДВАЛИ́ТИСЯ див. відва́люватися.  Словник української мови у 20 томах
4. відвалитися — відвали́тися вул. піти геть (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. відвалитися — ВІДВАЛИ́ТИСЯ див. відва́люватися.  Словник української мови в 11 томах
6. відвалитися — Відвалюватися, -лююся, -єшся сов. в. відвалитися, -люся, -лишся, гл. Отваливаться, отвалиться. Потроху земля відвалювалась, і він почав тонути. Левиц. Пов. 335.  Словник української мови Грінченка