відгребти

ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ рідше. — Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив (Левко) мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І. Нечуй-Левицький); Недалеко біля пристані ритмічно вигортала пісок "черпалка" (Г. Епік); Які руки загрібали, щоб і ті відгрібали (П. Чубинський).

ВІДГОРТА́ТИ (горнучи що-небудь руками або знаряддям, переміщати в інше місце), ВІДСУВА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ. — Док.: відгорну́ти, відсу́нути, відгребти́, відки́нути. Стиснувши щелепи, працюють довжелезними гаками ті, що відгортають шлак (Я. Качура); Трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Марко Вовчок); Дівчата відгрібали зерно дерев'яними лопатами (М. Томчаній); Після обіду мужчини, забравши лопати, пішли відкидати сніг (І. Сенченко).

Значення в інших словниках

1. відгребти — відгребти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгребти — див. відгрібати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгребти — ВІДГРЕБТИ́ див. відгріба́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. відгребти — ВІДГРЕБТИ́ див. відгріба́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. відгребти — Відгребти, -ся см. відгрібати, -ся.  Словник української мови Грінченка