відживлятися
ОЖИВА́ТИ (відчувати прилив фізичних і духовних сил), ВОСКРЕСА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ, ВІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДЖИ́ВЛЮВАТИСЯ, ПІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ із сл. душею, духом, душею і тілом. — Док.: ожи́ти, воскре́снути, віджи́ти, відживи́тися, підживи́тися, піднести́ся. В щасті і волі вона (людина) оживає, молодо світяться її очі (І. Цюпа); Воскресайте, камінні душі, Розчиняйте серця і чоло, Щоб не казали Про вас грядущі: — Їх на землі не було (В. Симоненко); Хоч, показуючи Славкові свідоцтва, (о. Матчук) трохи відживав, то зараз за хвильку розбирала його нудьга (Лесь Мартович); Між товариством став він скоро одживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів (С. Васильченко); Духом підживився Палій і трохи повеселішав, як приїхала до нього пані полковникова (Д. Мордовець); Одним душевним тільки рухом примусиш їх (людей) піднестись духом, змістовним стати у житті (П. Тичина).
Словник синонімів української мови