відрога

ВІДНО́ГА (відгалуження гори), ВІДРІ́Г, ВІДРО́ГА. Дорога веде вже через останні відноги гір (І. Франко); З високого берега було видно сині відроги гір (В. Собко); Половину місця, під котрим біжать у глибину кварцові жили, прикриває відрога гори (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. відрога — відро́га іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відрога — -и, ж., рідко. Те саме, що віднога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відрога — И, ж., рідко. Відгалуження гори, стовбура дерева, дороги, ріки тощо. Щоб там, де обрій оплели дороги, уздріти царств понадземні відроги. (П-1:201).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. відрога — ВІДРО́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що відно́га 1. Половину місця, під котрим біжать у глибину кварцові жили, прикриває відрога гори (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
5. відрога — ВІДРО́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що відно́га. Половину місця, під котрим біжать у глибину кварцові жили, прикриває відрога гори (Мушк., Серце.., 1962, 240).  Словник української мови в 11 томах