герой
ГЕРО́Й (відважна, хоробра людина), БОГАТИ́Р, ЛИ́ЦАР, ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., уроч., РИ́ЦАР рідше. І всі побачили тоді, що в час війни страшної герої, вславлені в труді, на фронті теж герої (Н. Забіла); Живуть богатирі законами безсмертя (Л. Дмитерко); Дмитро Іванович (Яворницький) вбачав у Піддубному справжнього звитяжця, лицаря, що був гордістю нашої батьківщини (І. Шаповал); І з кручі біжать уже діти, Сестра, і дружина, і мати, Щоб витязів моря зустріти (М. Нагнибіда); Ми чоло доземно схилимо Перед рицарем-бійцем (М. Рильський).
ПЕРСОНА́Ж (художнього твору), ПО́СТАТЬ, ДІЯ́Ч заст.; ОСО́БА (перев. із сл. дійова); ГЕРО́Й (головний). В шкільній повісті, може, як ні в якій іншій, всі персонажі — і вчителі, і директор, і школярі, і піонервожатий — мають бути реальними, відчутними людьми (О. Донченко); Перед Святим вечором вдень грала музика в саду міському, а в церквах були вряджені вертепи з діячами (Леся Українка); Народ — козацька маса, селянство, міське ремісництво — є активною дійовою особою в опері К. Данькевича ("Богдан Хмельницький") (з газети); Про других особ (осіб) — небагато маю що сказати: всі вони змальовані яскраво і дотепно (Панас Мирний); Героєм одного Вашого (О. Маковея) оповідання був доктор Долинський, дуже подібний до самого себе і до Вас трохи (В. Стефаник).
Словник синонімів української мови