гмикати

МУГИ́КАТИ розм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"), ГМИ́КАТИ розм., ХМИ́КАТИ розм., МУ́КАТИ розм. — Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Яновський); Яремі хотілося сміятися з надміру тендітного німця, але він стримувався, тільки сопів і гмикав, мовби відкашлювався (П. Загребельний); Вусате обличчя обертається за співчуттям до Плачинди, але той тільки невиразно хмикає: мовляв, кожен по-своєму господарює (М. Стельмах); Тимофій тільки мукав та гикав (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. гмикати — гми́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гмикати — -аю, -аєш, недок., розм. Вимовляти "гм".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гмикати — ГМИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Вимовляти “гм”. Велів [купець] націдити собі ківш меду, випивав, смачно гамкав, гмикав (П. Загребельний); Маестро здивовано гмикає (Л. Дереш).  Словник української мови у 20 томах