городницький

ОВОЧІВНИ́ЦЬКИЙ (який пов'язаний з вирощуванням овочів), ГОРОДНИЦЬКИЙ, ГОРОДНІЙ, ОГОРОДНИЦЬКИЙ розм. В овочівницьких господарствах Київщини настала пора масового дозрівання помідорів (з газети); На невеличкій сцені за столом президії сиділа стара поважна колгоспниця з городницької бригади (С. Добровольський); На порозі стала Настя Земельна, бригадир городньої бригади (О. Копиленко).

Значення в інших словниках

1. городницький — горо́дницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. городницький — -а, -е. Стос. до городництва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. городницький — ГОРО́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до городництва. Патер гвардіян звелів принаймні на час перебування в кляшторі гостей примістити його в курені, де фра Нарцис ховав різне своє городницьке та садівницьке приладдя (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. городницький — ГОРО́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до городництва. У городницьку бригаду Бігав заєць на пораду, Розмовляв із ланковою. — Що і як садить весною? (Стельмах, Колосок.., 1959, 41).  Словник української мови в 11 томах