гортати

ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ рідше) (аркуші), ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ГОРТА́ТИ розм., ГОРНУ́ТИ діал. — Док.: перегорну́ти, переверну́ти, переки́нути, погорта́ти. Надя шелестіла сторінками принесеної книги, перегортала їх (Д. Ткач); Почнеш було псавтир (псалтир) перевертати.., Та й об якимсь було почнеш читать Сократі (П. Гулак-Артемовський); Він сидів в свята під гіллястою грушею, дуже рідко перекидаючи товсті й здорові листки "Печерського Патерика" (І. Нечуй-Левицький); Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (В. Кучер); Бере (Храпко) книжку й, горнучи листки, шукає (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. гортати — гортати, а не листати “Листає протяг потемнілі книги” – на такий рядок натрапляємо у вірші сучасного поета. Однак давно відомо, що сторінки видань не листають, а гортають, перегортають, перегортують.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. гортати — горта́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. гортати — (сторінки) перегортати, горнути.  Словник синонімів Караванського
4. гортати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. Перегортати (сторінки, листки і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. гортати — ГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, розм. Повертати, перекидати (сторінки, аркуші і т. ін.). Марта вдавала, що спить, а він гортав книжку, закривши нею лице, хоч видно було, що не читає (М.  Словник української мови у 20 томах
6. гортати — ГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм. Листати, перегортати (сторінки, листки і т. ін.). Марта вдавала, що снить, а він гортав книжку, закривши нею лице, хоч видно було, що не читає (Коцюб., II, 1955, 296); Він писав правою рукою, а лівою гортав сторінки (Смолич, II, 1958, 99).  Словник української мови в 11 томах