горючий

ГІРКИ́Й (який виражає горе, страждання), ПРОГІ́РКЛИЙ, РЕ́ВНИЙ, ГОРЮ́ЧИЙ фольк. (про сльози). Гірка посмішка перекривила Гнатове обличчя (П. Панч); Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (М. Гірник); Сідала (мати) то тут, то там у кутику і плакала ревними, гіркими сльозами (А. Крушельницький); Зажурився (козак), сердешний, і горючими сльозами вмивається (О. Стороженко).

I. ГОРЮ́ЧИЙ (здатний горіти), ПАЛЬНИ́Й, ПАЛКИ́Й (який добре горить). Горючий газ; З горішніх поверхів на нього сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю (О. Гончар); (Єлена:) Налаштуй доволі дров Сухих, палких, із дерева горючого (переклад М. Лукаша). — Пор. I. легкозайми́стий.

ЛЕГКОЗАЙМИ́СТИЙ (який легко займається), ЗАЙМИ́СТИЙ, ПАЛАХКИ́Й, ВОГНЕНЕБЕЗПЕ́ЧНИЙ (небезпечний щодо пожежі). Легкозаймиста рідина; Займистий матеріал; Октани є зосередженням палахкої енергії (з газети); Абажури з тканини та паперу вогненебезпечні (з газети). — Пор. I. горю́чий.

Значення в інших словниках

1. горючий — -а, -е. Здатний горіти. Горючі речовини — речовини та матеріали, які здатні самозайматися під час впливу джерела запалювання та самостійно горіти після його віддалення. Горючі сльози — гіркі сльози.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. горючий — ГОРЮ́ЧИЙ¹, а, е. Здатний горіти. Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (з наук. літ.); // у знач. ім. горю́че, чого, с., жарт. Про алкогольні напої.  Словник української мови у 20 томах
3. Горючий — Горю́чий прізвище  Орфографічний словник української мови
4. горючий — ГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Здатний горіти. Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (Гірн. пром..  Словник української мови в 11 томах
5. горючий — Горючий, -а, -е Горючій. Ясен — горюче дерево. Міусск. окр.  Словник української мови Грінченка