град

РЯ́СНО (про дощ, піт, сльози тощо, які падають, ллються великими краплями), ГРА́ДОМ, БЕЗПЕРЕ́РВНО, ГУ́СТО (не перестаючи, не припиняючись). Сльози, які по хвилі полилися рясно, принесли їй полегшу (І. Франко); Піт градом котився з чола, заливав очі (В. Кучер); Цілий день безперервно лив дощ; Густо-червонії краплі (крові) падали в жовту воду (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. град — град 1 іменник чоловічого роду опади град 2 іменник чоловічого роду місто  Орфографічний словник української мови
2. град — зб., градобій, градопад, градобиття, д. гряд; градище, од. зб. градин|к|а.  Словник синонімів Караванського
3. град — I -у, ч. 1》 Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. 2》 чого, перен. Велика кількість, численність. || у знач. присл. градом. У великій кількості, багато. || Великими краплями, рясно (про піт, сльози). II -а...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. град — 1. місто, див. город 2. що падає з неба  Словник чужослів Павло Штепа
5. град — А, ч., уроч. Город, місто. Намистом огнів озиваються весі і гради. Зболілим видінням снується нам сон мерехкий. (П-1:107).  Словник поетичної мови Василя Стуса
6. град — ГРАД¹, у, ч. 1. Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. Їй в обличчя вітер бив холодними краплинами, дошкуляв кульками граду (С. Чорнобривець); Під самою Гамаліївкою вдарила гроза з громовицею та градом (Ю.  Словник української мови у 20 томах
7. град — (від лат. gradus – крок, ступінь) одиниця виміру плоского кута в метричній системі мір 18 ст. 1 Г. дорівнює 1/100 прямого кута. Інша назва – ган.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. град — I (грд) одиниця плоского кута, рівна 1 сотій прямого кута; 1 грд = 0,9° = (π/200) рад — 1,570796 ∙ 10-2 рад. II атмосферні опади (шматочки льоду діаметром 0,5-5 см, часом більші); спостерігається у теплу пору року, зазвичай разом із зливою.  Універсальний словник-енциклопедія
9. град — ко́тяться / покоти́лися дрібні́ (рясні́, пеку́чі і т. ін.) сльо́зи (гра́дом) у кого і без додатка. Хтось невтішно, не зупиняючись, плаче. Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках (О. Гончар). ли́ти (пролива́ти) / проли́ти сльо́зи. 1. Плакати.  Фразеологічний словник української мови
10. град — Град, гра́ду, -дові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. град — ГРАД¹, у, ч. 1. Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми. Інколи влітку під час грози випадає град (Фіз. геогр., 5, 1956, 91); Їй в обличчя вітер бив холодними краплинами, дошкуляв кульками граду (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах
12. град — (ст.слов. — загорожа) 1. Укріплене місто слов'ян середньовічної доби. 2. Оборонний вал, що оточував старовинне поселення.  Архітектура і монументальне мистецтво
13. град — I. Град, -ду м. = гряд. Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. --------------- II. Град, -ду м. 1) = город. (Заимствовано изъ церк.-слав.). Чуб. І. 160. 2) Огорожа. Ой у саду, в саду-винограду, там стоїть коник коло граду. Чуб. V. 781.  Словник української мови Грінченка