громадянство
ГРОМА́ДСЬКІСТЬ (передові кола суспільства), ГРОМАДЯ́НСТВО, СУСПІ́ЛЬНІСТЬ, ПУБЛІ́ЧНІСТЬ заст. Громадськість (мистецька) прийняла фільм ("Звенигора") з захопленням, народ його не прийняв зовсім як фільм незрозумілий (О. Довженко); Стаття була — проти громадської ініціативи: автор доводив, що уряд зробив усе ліпше за громадянство (Б. Грінченко); Суспільність повинна.. шанувати, обожати його (артиста) за те одно, що він є (І. Франко); 1812-й рік.. збудив народну свідомість і народну гідність і всім цим сприяв зародженню публічності як основи широкого розвитку громадської думки (з журналу).
ГРОМАДЯ́НСТВО (належність особи до складу громадян певної держави); ПІДДА́НСТВО (належність особи до певної держави, перев. з монархічною формою правління). Комісар наполягав уписати до протоколу хоча б колишнє його громадянство і ніяк не міг уторопати, що Ярема ніколи не належав до жодної держави (П. Загребельний); Ти до татар просився у підданство... Не прийняли Паливоду татари (П. Куліш).
Словник синонімів української мови