груда
ГРУ́ДДЯ (затверділі горбки на поверхні землі), ГРУ́ДА збірн., ГРУ́ДКА перев. у мн.; КО́ЛОТЬ діал. (на дорозі). Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи (Н. Забіла); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (В. Бабляк); Грудки муляли, а холодна земля обсипала босі ноги, неначе сніг (І. Нечуй-Левицький); Перед ними, розбігаючись на всі боки, розляглися поля, рябіючи в очах то зеленими поясами жита,.. то чорною грудкою ріллі (Панас Мирний); З хлібом управились, а одвезти у місто на базар або на ярмарок куди — колоть же така — ні з двору! (Панас Мирний).
БРИ́ЛА (великий безформний шматок землі, каменю, льоду і т. ін.), ГЛИ́БА рідше, ГРУ́ДА розм., ГРУДОМА́ХА підсил. розм. Митя сидить на горбку, на замшілій брилі, і слухає гомін дітвори, брязкіт сапок об дрібне каміння, на яке такі багаті їхні гірські землі (І. Гончаренко); Маяк стоїть твердо й непорушно. Страшні кам'яні глиби затиснув в обійми велетенський ланцюг і тримає їх міцно, навіки (О. Іваненко); А тут приходиться йому ночувати в дерев'янім домику, серед магазинів, завалених .. величезними грудами воску (І. Франко); Дівчата, розшарілі від полум'я та переживань, приносили руді грудомахи сплавленого цукру (О. Гончар).
Словник синонімів української мови