гість
ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Все-таки це не звичайний візитер (П. Кочура); Одвідачі кидаються прощатися з в'язнями (Леся Українка); — А, добрий день, докторе! — скрикнув прихильно пан.. і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (І. Франко). — Пор. 1. гість.
ГІСТЬ (той, хто відвідує кого-небудь), ГОСТЮВА́ЛЬНИК рідше; ВІЗИТЕ́Р (той, хто приходить з візитом). Хатні двері відчинилися навстіж, і увалилося гостей повна хата (А. Головко); Гостювальники верталися додому (Панас Мирний); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Все-таки це не звичайний візитер, а начальник контррозвідки (П. Кочура).
КУПЕ́ЦЬ (власник торговельного підприємства); КОМЕРСА́НТ (той, хто займається торговельними справами, перев. великими); НЕГОЦІА́НТ заст. (особа, що вела торгівлю з іншими країнами); ГІСТЬ іст. (перев. іноземний). Один купець, — забув, як звати, — Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він повернув і з воза зліз (Л. Глібов); Чорбаряну — молодий комерсант, завзятий шукач багатства (М. Чабанівський); — Негоже чиниш, писарю, — трохи мирніше мовив Хмельницький, — де ж таке видано, щоб генеральний писар хабарі у негоціантів брав? (Н. Рибак); Полинули до Галича з усіх усюд гості-купці (А. Хижняк). — Пор. торгіве́ць.
Словник синонімів української мови