дно
ДНО (морське, річкове і т. ін.), ДНИ́ЩЕ рідше, ПІДО́ШВА спец.; ҐРУНТ (під водою). Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає (прислів'я); Йшлося, власне, про те, як краще оволодіти днищем Дніпра, міцно стати на його гранітне, незаймане, заховане від людського ока ложище (Г. Коцюба); Олег відчув, що катер не спирається на тверду підошву океану, безсило гойдається на хвилях (І. Ле); Біля містечка річка вигинається півколом і збігає кам'янистим ґрунтом (М. Трублаїні).
НИЗ (нижня частина предмета); СПІД, ДІЛ, ПІДСПІ́Д розм. (нижня частина предмета, ближча до землі або якоїсь іншої основи). З низу і майже до верху вікна були замуровані (С. Чорнобривець); Вибудовані були башти, обвішані з вершечка до самого споду коралами (М. Коцюбинський); Дівчата обстругували стіни, — які з долу, які з кобилиць угорі (А. Головко). — Пор. 2. дно.
ДНО (нижня частина або нижня стінка якогось предмета), СПІД, ДНИ́ЩЕ, ПІД (нижня горизонтальна поверхня, площина якогось приміщення, ями, печі тощо). Гасу в каганчику зосталося вже тільки на самому дні (О. Гончар); Він малює спід барки на синє, яким буває море в полудні (М. Коцюбинський); Навіть у нових теплих валянках мало приємності лежати на холодному днищі кузова машини (Григорій Тютюнник); Смачно духмяніли пироги.., щойно зняті із поду (А. Дімаров). — Пор. 1. низ.
Словник синонімів української мови