доглядач

НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за діяльністю, функціонуванням чого-небудь, завідує чимось), ДОГЛЯ́ДА́Ч, НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (про посади в дореволюційній Росії). Його батько, наглядач маяка, з дитинства ні в чому не перешкоджав своєму сину (Д. Ткач); Князь Чолак уподобав його так, що настановив доглядачем над усім в палаці та над усіма своїми палацами (І. Нечуй-Левицький); Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Ю. Смолич). — Пор. догля́да́ч.

Значення в інших словниках

1. доглядач — догля́да́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. доглядач — [догл'адач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і /-чу, кл. -чу, мн. -ч'і, -ч'іў і [догл'адач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і /-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
3. доглядач — доглядача, ч. 1》 Особа, що доглядає за ким-, чим-небудь. 2》 заст. Службовець, який наглядав за чим-небудь, завідував чимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доглядач — див. вартовий; сторож  Словник синонімів Вусика
5. доглядач — Догля́дач, -ча; -чі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. доглядач — ДОГЛЯ́ДА́Ч, догля́дача́, ч. 1. Особа, що доглядає за ким-, чим-небудь. Князь Чолак уподобав його так, що настановив доглядачем над усім в палаці та над усіма своїми палацами (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. доглядач — Доглядач, -ча м. Надзиратель, надсмотрщикъ.  Словник української мови Грінченка