дорости
РОСТИ́ (ставати старшим, дорослішим; жити певним чином у дитячі та юнацькі роки), ВИРОСТА́ТИ, ЗРОСТА́ТИ, ПІДРОСТА́ТИ, ДОРОСТА́ТИ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́рости, зрости́, підрости́, дорости́, підхопи́тися. Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає... Не зна Марко, росте собі, Росте, виростає (Т. Шевченко); Що не зробить вона,.. аби тільки дитина не росла без батька (М. Стельмах); Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та в холоді (Панас Мирний); Над рікою хатина, що зростав я в ній (В. Сосюра); Батька-матері не знаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях (Марко Вовчок); Вже й сини Шрамові підросли й допомагали батькові в походах (П. Куліш); Діти в мене вже, Богу дякувати, підхопилися (І. Франко).
Словник синонімів української мови