досвіт

ДО́СВІТОК (ДО́СВІТКИ рідше) (час доби перед сходом сонця), ДО́СВІТ, ПЕРЕДРА́ННЯ, ПЕРЕДСВІТА́НОК, ПЕРЕДСВІТА́ННЯ, ПЕРЕ́ДСВІ́Т розм., ПЕРЕДРА́НЬ розм. На досвітку гудуть мені сніги, Тікає ніч від мене, як ворона (Д. Павличко); Ранніми досвітками від річки білими табунами бреде в село туман (Н. Тихий); Єремія дрімав дрімотою важкого досвіту, і як тільки почало на світ благословитись, він схопився (І. Нечуй-Левицький); У сінях схопив (Мусій) пару відерець, що примерзли до долівки, і вибіг у морозяне передрання (В. Речмедін); Свіжив передсвітанок, діти горнулися докупи на запашному лісовому сіні (І. Ле); Прозоре, миле передсвітання тане, тремтить, рожевіє на сході (Ю. Бедзик); В похмурому передсвіті серед дикої звированості людської страшно зблискували мечі (П. Загребельний); Сумною буть тобі не личить У цю весняну передрань (М. Шпак).

Значення в інших словниках

1. досвіт — до́світ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. досвіт — див. ДОСВІТОК.  Словник синонімів Караванського
3. досвіт — -у, ч. Час доби перед сходом сонця, світанком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. досвіт — див. ранок  Словник синонімів Вусика
5. досвіт — До́світ, -ту, -тові (світанок)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. досвіт — ДО́СВІТ, у, ч. Час доби перед сходом сонця, світанком. Від самого досвіту в ловецькім таборі великий рух і тривожне дожидання (Фр., VI, 1951, 10); Але досить було прокинутись чоловікові, як Галина..  Словник української мови в 11 томах
7. досвіт — Досвіт, -ту м. Разсвѣтъ. І прийшов я із панщини вже перед досвітом. Грин. ІІІ. 633. У вікно полився тихий досвіт. Левиц. І. 463. у-досвіта. На разсвѣтѣ, передъ разсвѣтомъ. У-досвіта встав я.... темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв.  Словник української мови Грінченка